Коли казати відкривати, відчиняти, відмикати, розгортати чи розплющувати? Як правильно

Підґрунтям для цього допису стало оголошення про пошуки «адекватного» перекладача з російської на українську.
Шукали в ідеалі людину з філологічною освітою і рідною українською. Ну, або в крайньому разі – з розумінням різниці «зачиняти/закривати/заплющувати», тобто з відчуттями нюансів мови.

Забігаючи наперед, скажу, що попрацювати в цьому проекті мені таки пощастило. Чому «пощастило»? Та тому, що приємно мати справу з людьми, яким не байдуже якою мовою говорить їхній сайт і слова «а какая разница?» – це зовсім з іншої опери.
Але повернімось до оголошення. «Зачиняти/закривати/заплющувати» – це все відтінки російського «открывать». І коли ж вони доречні?
Над такими нюансами ми рідко замислюємось. Але все-таки?
«Закривати – відкривати»
Коли мова йде про початок чогось нового, або про новину в науковій чи соціальній сфері (так-так, це воно – «відкриття»), то доречніше вживати слово «відкривати». Відповідно «закривати» – його антонім.
ВІДКРИВАТИ | ЗАКРИВАТИ |
Магазин, змагання, нові закони соціології, засідання комітету, нові проблеми | Магазин, змагання, засідання, очі на проблему |
«Замикати – відмикати»
Це слово вживають все рідше. А дарма. Словом «замикати» позначають дію, пов’язану із замком і ключиком. Замкнуті на ключ двері чи ворота саме «відмикають».
«Зачиняти – відчиняти»
Коли замка нема і ключ не потрібен, проте прикласти зусилля треба – говорять, що двері «відчиняють» або «зачиняють».
ВІДЧИНЯТИ | ЗАЧИНЯТИ |
Двері, кватирку, хвіртку, ворота | Двері, кватирку, хвіртку, ворота |
«Згортати – розгортати»
Розгортають газету, журнал, книгу чи записник. Ну, і відповідно згортають газету, книгу, зошит.
«Заплющувати – розплющувати»
Тут вже ніби зрозуміло – мова йде про очі чи повіки.

Принагідно згадалось ще одне слово – «відкорковувати» – коли говоримо про пляшку гарного вина.
Так вже людина влаштована, що у всьому і завжди прагне спрощення. Ось і ми все багатство відтінків здавалось би звичної дії зводимо до одноманітного «відкривати».
І якби не те оголошення про пошук перекладача, що не опирається тільки на варіанти «дефективного ГУГЛ-перекладача», я би теж не замислилась, а як же правильно висловлюватись в кожному випадку.
Багатство української вражає. Шкода, що ми нехтуємо різноманіттям семантичних відтінків, адже мова має значення.