Здається, що дивне запитання. «Так і буде», —  скаже більшість — «Овочі і фрукти», і …помилиться.

В українському селі ще знають і вживають це слово.  «Городина» — це те, що росте на городі, тобто овочі. 

Наша мова славиться логікою словотвору, отож і не дивно, що для фруктів є власне питоме українське позначення. «Садовина» — це те, що росте в саду на деревах та кущах.

Працюючи з перекладами, все більше і більше розумію, наскільки спотворена сучасна українська радянською “політикою зближення мов”.

Ви не чули про таке? З метою кращого розуміння (ким і чого? ) українську штучно притягували за вуха до російської на рівні вимови і написання.

Так поступово зникала практика вживання слів на ґ, так садовина плавно переходила в словниках у фрукти, а городина — в “овочі”. В результаті навіть словникам можна довіряти, хіба що 20-х, чи 30-х років видання.

Багато слів забулись не тому, що рідковживані чи застарілі. Просто комусь муляло і “била нє савсєм панятна”. От як наприклад, нашу паляницю москальня сприйняла на слух як їхню клубніку.  Чим вам не мовоцид?

Пора повертати своє. Знаю важко і незвично. Сама постійно ловлю себе на тому, що ніби і слова правильні знаю, а все одно суржик рветься назовні.

Але вірю також, що то все тимчасово, головне не забувати контролювати себе і не соромитись виправлятись.

Все стане на свої місця і «овочі та фрукти» знову стануть українськими ГОРОДИНОЮ та САДОВИНОЮ.