«Смачні тексти»: як приправити, щоб з’їли?
«Смачний текст», «соковитий текст», «стаття, приправлена емоціями» — то тут то там чую такі порівняння і побажання від замовника.
Але чи варто писати про «вишуканий смак борщу», якщо поняття «вишуканості» у кожного своє?
Коли замовники (особливо часто це трапляється в описах вакансій) озвучують, що шукають копірайтера, який вміє писати «смачні тексти», ухмиляюсь про себе, і йду собі далі.
Повірте, ці люди не знають чого просять. Бо надумана, неприродна «смакота» нікому не цікава і не потрібна.
Читач зверне увагу на живу мову і щирість в емоціях.
Отже:
- не «вишуканий смак борщу», а «такий, що за вуха не відтягнеш»;
- не «розкішний букет», а такий, що «запам’ятається надовго»;
- не «суперніж», а такий, що «сам ріже»…
Це перше, що прийшло в голову.
Говорити треба людською мовою (зараз це називають «мовою цільової аудиторії») — тільки тоді є шанс бути почутим, згодні?
Чи може, вас таки чіплять високопарні фрази?