Чи потрібен сайт або електронна візитівка для спеціаліста?
Гадаю, це потрібні речі. І не тільки якщо ви фрілансер на віддаленій роботі.
Впевнена, що кожний має право на часточку самореклами. Ви ж помічали, що це нормально в тваринному світі і навіть серед рослин! Кожний намагається показати себе у найпригляднішому ракурсі. Кожний хоче виділитись, щоб бути поміченим!
І де ж нам розповісти про себе, про свої вміння і навички, якщо не на власній візитівці? Просто вигляд і формат візитівки зараз змінився до невпізнаваності.
Якщо раніше у 100% випадків це був клаптик паперу (картону) із зазначенням посади чи роду діяльності і контактів, то тепер все що хочеться сказати, можна сказати розгорнуто і красиво. А ще можна вказати адресу електронної скриньки або дати прямі посилання на профілі у соцмережах.
«То все марнотратство. У мене і так є профіль у фейсбуку. Кому треба — той знайде!»
А ось тут не погоджусь. Навіть за умови «гарно зачесаного» профілю в Facebook чи Instagram, ви не отримуєте всіх благ власного рекламного майданчика. Алгоритми роботи та і правила спілкування в соцмережах змінюються надто часто, щоб сподіватись на вдалу роботу тільки цих ресурсів.
А пригадуєте, як одного дня Інстаграм став раптом недоступний? Паніка тривала всього кілька годин. Але то було справжнім шоком для людей, що просували свої послуги/товари тільки в Інстаграмі. Тоді багато хто задумався, чи варто покладатись на посередників, чи все ж таки «пересісти» на власний рекламний інструмент.
Соцмережу можна порівняти із комфортною маршруткою: сів і їдеш собі в потрібному напрямку. Можна музичку послухати, можна кіношку подивитись. Водій знає свою справу — довезе! Але якщо водій «передумає» і захоче зробити зайве коло щоб заїхати до тещі на вечерю — тут вже нічого не вдієш: «До тещі, так до тещі…»
Зовсім інша справа — власний сайт чи хоча б лендінг (або хоч оформлене в гугл-доках портфоліо та відгуки). Це як своя автівка: треба заправляти і слідкувати за технічним станом, проте правила встановлюєте ви, отже і їдете, куди заманеться і коли треба, а не «коли можна».