Про риски в українській мові. Довге та коротке тире і дефіс: коли що застосовувати і де це знайти на клавіатурі
На клавіатурі ми бачимо одну-єдину рисочку, а на практиці доводиться писати і так «—» і так «–» і так «-». Різницю в розмірах видно неозброєним оком. Коли що доречне — розбираємось.
Те що ми бачимо на клавіатурі — це «дефіс», коротка рисочка, орфографічний знак, що вживається всередині складних слів: будь-де, що-небудь та ін.
Однак, часто цей же дефіс тулять і замість «тире» — розділового знаку, що слугує для позначення прямої мови чи довгої паузи.
Можливо, просто не знають де знайти тире на клаві?
Даю підказку:
Затискаємо Alt і одночасно набираємо 0151 — маємо довге тире (—).
Довге тире — це правильний розділовий знак і правильне написання.
І тут виникає запитання: «Якщо є довге, то значить може бути і коротке?» Так, є таке.
Текстовий редактор ворд автоматично перетворює дефіс в тексті на коротке тире «–» в тому випадку, якщо воно з обох боків оточене пробілами. Однак, це не зовсім правильно. Точніше — дуже спрощено.
Неправильно, одним словом… Якщо вже говорити про правильність написання, то коротке тире вживається тільки для позначення діапазонів чисел: 2–3 дні, роки 1939–1945, і т.д.
Де знайти коротке тире на клавіатурі?
Даю підказку:
Затискаємо Alt і одночасно набираємо 0150 — маємо коротке тире (–).
Ще одна ремарка: дефіс і коротке тире не можуть бути оточені пробілами. А довге тире з обох боків межує з пробілами — це залізне правило.
Якщо коротко то так. От така вона, робота коректора. Робимо заміни дефісів на тире 😉
От тільки не кажіть, що різниці нема. Наше око заточене під певні розділові знаки. І якщо ви таки відвідували школу в дитинстві, то текст з правильними тире прочитається легше і простіше сприйметься мозком.
Так, такі дрібниці мають значення, якщо хочемо щось донести до читача.