Стиль і манера письма. Як копірайтеру не втратити себе

Стиль і манери письма

Коли ти старшокласник і пишеш твір на задану тему – то все видається зрозумілим. Є завдання, тема, є терміни для написання і є думка, яку тобі вкладали в голову на уроках літератури.

Просто треба сісти, зосередитись і видати своє бачення матеріалу. А вчитель розсудить…

Десь приблизно так само я уявляла собі роботу копірайтера.

Як же я помилялась на перших текстах, коли намагалась все підгребти «під одну гребінку», під той стиль і манеру написання, яким на той час оперувала.

З часом прийшло розуміння, що не про все можна сказати у «вдумливо-вчительській» манері.

В теорії ми говоримо про офіційно-діловий, публіцистичний, художній, гумористичний та розмовний стилі, але на практиці до тексту, який створюється для певної категорії людей (ми їх називаємо цільовою аудиторією), обов’язково повинна додаватись своя родзинка – ритм і настрій.

Театральність у повсякденності

Всі ми різні і на кожне питання маємо свою точку зору, яку викладаємо у притаманній тільки нам манері. Ви ж не сплутаєте стиль написання Конан Дойла і, наприклад, Ярослава Гашека з його безсмертним «Бравим солдатом Швейком»? Може порівняння і занадто пафосне, зате зрозуміле.

Стиль і манера письма
Зберегти «золотце» і не згубити себе: одвічна дилема

 

Але серу Артуру Конан Дойлу було простіше – замовником його творінь був читач, а редактором виступав він особисто. Коли автор пише «від себе», то розчиняється у своїй роботі, викладає на папір себе часточку за часточкою. Тільки так творяться дива і з’являються світові шедеври.

А що робити нам, простим копірайтерам, які пишуть «не про себе і не для себе»? Тут свій почерк потрібен? Чи ні?

Не скажу, що довго шукала відповідь – життя змусило швидко зорієнтуватись. У справжнього копірайтера-професіонала не повинно бути почерка.

Тільки якщо підписуєте статтю своїм іменем – можете виокреслювати свої індивідуальні особливості. Тоді – розчиняйтесь у словах, говоріть від душі, виливайтесь на папір річкою і отримуйте задоволення від написаного.

В іншому випадку треба злитись з тою самою «цільовою аудиторією» і перебрати на себе її манери і стиль. Треба забути про себе «теперішнього» і переселитись тимчасово у себе «уявного», увійти в ритм тексту і приправити його відповідним настроєм.

Так, це нагадує театр і гру акторів. Як же я люблю цю гру!

Стиль і манери письма
Обожнюю перевтілення, які влучають в ціль!

 

Порівняйте (мова оригіналу):

Різні стилі текстів

Не віриться, що і там і там – це я.

Або ось таке:

Різні стилі текстів

 

Вміння зануритись і влитись у потік потрібної теми – це ознака зростання. Такі навички є значною перевагою, а спеціалісти, що ними володіють, цінуються і є затребувані на ринку.

Але виникає інша проблема – як не втратити себе у цьому постійному перевтіленні?

«Синдром хамелеона»

Розвивайте свої професійні навички, розширюйте горизонти, але залиште трохи «себе в собі для себе»!

Стиль і манера письма
Моє «золотце». Тільки для мене…

 

При виражених симптомах «хамелеонізації» гарно допомагає ведення власного блогу і навіть простенькі пости в соцмережах або просто коментарі до постів інших людей.

Не тільки читайте, але і намагайтесь виказати власну думку своїми словами. Словами від себе, а не з огляду на «цільову аудиторію».

За рік напруженої роботи я відчула, що починаю «вигорати» і потроху втрачати себе, то ж потрібно рішуче взятись за власне «я». Сподіваюсь написання статей від свого імені у цьому допоможе.

Статті в тему: 

Копірайтер в деталях, або як психотип впливає на професійні якості

Увага, розшук! Ідеальний замовник, де ти?

Як почати нове життя, або все тільки попереду! Власний досвід

Чому не потрібно боятись конкуренції або принцип Парето в дії

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *