Як правильно казати: «старий друг» чи «давній»?
«Старий друг краще за нових двох», – каже приказка.
Та коли можна вважати друга старим? В 60, 80, чи в 100 років? І чому це сивий старигань має бути кращим за нового друга, можливо, молодого і моторного?
До чого я веду? Та просто не «старий» друг кращий за нового, а «давній»! Тобто той, кого знаємо давно і кому можемо довіритись. І досить вже калькувати з російської!
«Старий» в українській – це тільки про вік і про літніх людей, і аж ніяк не про термін. Аналогічно, вислів «старі часи» – це «давні часи», бо час чи епоха не може зістаритись, я лише відходить у давнину.
От здавалося б дрібнички, але ж мова має значення 😉?