Про риски в українській мові. Довге та коротке тире і дефіс: коли що застосовувати і де це знайти на клавіатурі

На клавіатурі ми бачимо одну-єдину рисочку, а на практиці доводиться писати і так «—» і так «–» і так «-». Різницю в розмірах видно неозброєним оком. Коли що доречне — розбираємось.

Те що ми бачимо на клавіатурі — це «дефіс», коротка рисочка, орфографічний знак, що вживається всередині складних слів: будь-де, що-небудь та ін.

Однак,  часто цей же дефіс тулять і замість «тире» — розділового знаку, що слугує для позначення  прямої  мови чи довгої паузи.

Можливо, просто не знають де знайти тире на клаві?

Даю підказку:

Затискаємо Alt і одночасно набираємо 0151 — маємо довге тире (—).

Довге тире — це правильний розділовий знак і правильне написання.

І тут виникає запитання: «Якщо є довге, то значить може бути і коротке?» Так, є таке.

Різний калібр – різні «тире» в написанні

Текстовий редактор ворд автоматично перетворює дефіс в тексті на коротке тире «–» в тому випадку, якщо воно з обох боків оточене пробілами. Однак, це не зовсім правильно. Точніше — дуже спрощено.

Неправильно, одним словом… Якщо вже говорити про правильність написання, то коротке тире вживається тільки для позначення діапазонів чисел: 2–3 дні, роки 1939–1945, і т.д.

Де знайти коротке тире на клавіатурі?

Даю підказку:

 Затискаємо Alt і одночасно набираємо 0150 — маємо коротке тире (–).

Ще одна ремарка: дефіс і коротке тире не можуть бути оточені пробілами. А довге тире з обох боків межує з пробілами — це залізне правило.

Якщо коротко то так. От така вона, робота коректора. Робимо заміни дефісів на тире 😉

От тільки не кажіть, що різниці нема. Наше око заточене під певні розділові знаки. І якщо ви таки відвідували школу в дитинстві, то текст з правильними тире прочитається легше і простіше сприйметься мозком.

Так, такі дрібниці  мають значення, якщо хочемо щось донести до читача.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *